Рефлюкс у немовлят: як розпізнати, допомогти та коли звернутися

Немовля, яке зригує молоко майже після кожного годування, може неабияк стривожити навіть спокійних батьків. Добра новина в тому, що рефлюкс у немовлят дуже поширений, особливо в перші місяці життя, і більшість малюків переростають його без ліків. За різними даними, зригування різного ступеня має понад половина дітей віком до трьох місяців.

Втім, є різниця між кількома плямами молока на пелюшці та ситуацією, коли годування перетворюється на випробування для всієї родини. Розуміння тривожних ознак допоможе відрізнити звичайне зригування у так званого «щасливого зригувальника» від можливого ГЕРХ у немовлят, який потребує медичної допомоги.

Що таке рефлюкс у немовлят?

Рефлюкс - це повернення вмісту шлунка назад у стравохід, трубку, якою їжа потрапляє з рота до шлунка. Молоко може вийти назовні через рот, іноді разом із відрижкою, або дитина проковтне його повторно, і ви цього навіть не помітите.

Причина в тому, що нижній стравохідний сфінктер, своєрідний м’язовий «клапан» між стравоходом і шлунком, у малюка ще дозріває. До того ж немовля багато часу проводить лежачи та харчується лише рідкою їжею. За таких умов молоку легко повернутися догори.

Ви можете помітити, що немовля відригує після годування, під час відрижки, викладання на животик або після активного заколисування чи поїздки в автокріслі. Іноді здається, що молока вийшло дуже багато, але на одязі або пелюшці воно швидко розтікається, тому об’єм часто виглядає більшим, ніж є насправді.

То чи нормально, що новонароджений відригує? У більшості випадків так. Невеликі, безболісні зригування - звична частина перших місяців життя дитини.

Рефлюкс і ГЕРХ у немовлят: у чому різниця?

Скорочення ГЕР і ГЕРХ подібні, проте означають різні стани.

ГЕР: «щасливий зригувальник»

ГЕР, або гастроезофагеальний рефлюкс у немовлят, означає, що молоко повертається зі шлунка, але дитина загалом почувається добре.

За неускладненого рефлюксу малюк може:

• часто зригувати після годування;
• мати молочні плями на підборідді, боді чи пелюшках;
• голосно відригувати й водночас зригувати трохи молока;
• охоче їсти;
• досить спокійно спати між годуваннями;
• стабільно набирати вагу;
• більшість часу бути спокійним і задоволеним.

Таких дітей часто називають «щасливими зригувальниками». Прання справді більшає, але малюк росте й розвивається нормально.

У цій ситуації лікування рефлюксу у немовлят зазвичай не потрібне. Травній системі просто необхідний час, щоб дозріти. Найчастіше ГЕР минає до 12-18 місяців, а в багатьох дітей - значно раніше.

ГЕРХ: коли рефлюкс створює проблеми

ГЕРХ - це гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Вона трапляється рідше, ніж звичайні зригування, і виникає тоді, коли закидання вмісту шлунка спричиняє біль, труднощі з годуванням, недостатній набір ваги або інші ускладнення.

Можливі симптоми рефлюксу у немовлят, пов’язані з ГЕРХ:

• вигинання спини дугою під час або після годування;
• постійний плач, крик чи виражений дискомфорт біля грудей або пляшечки;
• дитина багато разів відвертається від грудей чи пляшечки;
• відмова від їжі або дуже малі порції;
• недостатній набір ваги чи її втрата;
• часте рясне блювання, а не невеликі зригування;
• тривала дратівливість після їжі;
• хронічний кашель, свистяче дихання, захриплість або повторні проблеми з дихальними шляхами;
• складнощі із засинанням, бо годування, імовірно, завдає болю.

Один окремий симптом ще не доводить наявність ГЕРХ. Немовлята можуть вигинатися з багатьох причин, а пік плачу в перші місяці життя є природним. Важлива саме повторювана картина. Якщо кожне годування закінчується сльозами, дитина майже завжди почувається некомфортно після їжі або почала гірше набирати вагу, зверніться до педіатра, сімейного лікаря чи консультанта з грудного вигодовування.

Що означає «прихований рефлюкс»?

Батьки нерідко говорять про «прихований», або «тихий», рефлюкс. Зазвичай так описують дитину, яка виглядає неспокійною, часто ковтає, хапає повітря, кашляє чи кривиться, але помітно не зригує.

Цей термін поширений, хоча не завжди є точним медичним діагнозом. Деякі малюки справді проковтують молоко, що повернулося в стравохід. В інших причиною можуть бути труднощі з годуванням, кишкові кольки, алергія, заковтування повітря або інші стани зі схожими проявами. Сам по собі «тихий рефлюкс» не означає, що дитині одразу потрібні препарати для зниження кислотності.

Лікар оцінює всю ситуацію: як дитина їсть і набирає вагу, який у неї стул, сон, дихання та самопочуття між годуваннями. Відео складного годування, зняте батьками, часто буває корисним під час консультації.

Коли проходить рефлюкс у немовлят?

Для виснажених батьків найважливіше питання звучить так: коли проходить рефлюкс у немовлят?

Найчастіше розвиток подій має такий вигляд:

• Рефлюкс у новонароджених може з’явитися вже в перші тижні життя.
• Помітнішим він часто стає у віці 2-4 місяців.
• Найвиразніші прояви зазвичай припадають приблизно на 4 місяці.
• Багатьом дітям стає значно легше до 6-7 місяців, особливо коли вони більше сидять вертикально та починають їсти прикорм.
• Майже в усіх дітей проблема суттєво зменшується або зникає до 12-18 місяців.

Коли до обіду доводиться змінити кілька боді, може здаватися, що це ніколи не закінчиться. Та найчастіше рефлюкс у грудних дітей - тимчасовий етап розвитку, а не постійна проблема.

Одні малюки перестають зригувати майже раптово. В інших кількість зригувань зменшується поступово, тиждень за тижнем. Обидва варіанти можуть бути нормою, якщо дитина добре їсть, росте та загалом почувається комфортно.

Як допомогти дитині вдома

За неускладненого рефлюксу прості зміни в догляді часто дають найбільший ефект. Мета не в тому, щоб повністю прибрати кожне зригування, це рідко можливо. Важливіше зробити годування комфортнішим і зменшити кількість молока, яке повертається назовні.

Тримайте дитину вертикально після годування

Після їжі потримайте малюка вертикально біля грудей приблизно 20-30 хвилин. Спокійні обійми цілком підходять. Уникайте тугого одягу в ділянці живота, активного підстрибування та положення, у якому дитина одразу сильно скручується сидячи, адже це може тиснути на шлунок.

Для деяких сімей зручним рішенням стає слінг або ергорюкзак. Важливо, щоб обличчя малюка залишалося відкритим і видимим, підборіддя не притискалося до грудей, а дихальні шляхи були вільними.

Для сну дотримуйтеся правил безпечного сну: кладіть дитину на спину, на рівний твердий матрац без зайвих предметів. Не використовуйте клини, позиціонери, подушки чи похилі спальні пристрої.

Іноді можна почути пораду підняти головний край ліжечка, підклавши рушник під матрац. Сучасні рекомендації з безпечного сну цього не підтримують. Дитина може сповзти в небезпечне положення, а нахил не гарантує полегшення рефлюксу. Навіть якщо немовля часто відригувує, найбезпечніше положення для сну - рівно на спині.

Пропонуйте менші порції, але частіше

Переповнений шлунок легше «віддає» молоко назад. Якщо дитина зригує багато, обговоріть із фахівцем, чи можуть допомогти дещо менші, але частіші годування.

Якщо малюк отримує суміш, перевірте, чи відповідають його віку об’єм порції та темп годування. Батьки нерідко намагаються вмовити дитину допити пляшечку, хоча вона вже показує, що наїлася: відвертається, смокче повільніше, розслабляє долоньки або виштовхує соску язиком.

На грудному вигодовуванні дитині також може бути важко впоратися з надто сильним потоком молока. Якщо молоко прибуває різко, іноді допомагає годування в напівлежачому положенні або зціджування невеликої кількості молока перед прикладанням. Індивідуальну пораду може дати консультант із лактації.

Допомагайте відригнути, але без надмірних зусиль

Спробуйте потримати дитину для відрижки посеред годування та наприкінці, особливо якщо вона їсть поспіхом або заковтує повітря. Комусь достатньо однієї хвилини, іншим потрібно трохи більше часу.

Сильно плескати по спині не треба. Досить легенько погладжувати або ніжно поплескувати, тримаючи малюка вертикально. Якщо відрижки не сталося, це теж нормально. Не кожна дитина відригує після кожного прийому їжі.

Використовуйте повільне годування з пляшечки

Повільне, або темповане, годування з пляшечки може бути корисним елементом догляду за дитиною з рефлюксом. Тримайте пляшечку майже горизонтально, щоб молоко не лилося в соску надто швидко. Робіть регулярні паузи та дозволяйте дитині задавати темп.

Так малюк менше заковтує повітря, а ризик перегодовування знижується. У дитини є час відчути насичення. Спокійніше годування, менше тиску.

Не загущуйте годування без рекомендації лікаря

Загущені суміші можуть зменшити видимі зригування в частини дітей, але підходять не всім. Не додавайте в пляшечку кашу, загусник чи інші компоненти без поради педіатра, дієтолога або фармацевта.

Загущення може впливати на закрепи, споживання рідини, швидкість потоку через соску та засвоєння деяких ліків. Якщо лікар порадить такий варіант, він пояснить, який саме продукт обрати й як правильно його готувати.

Обережно ставтеся до заміни суміші

Якщо дитина на штучному вигодовуванні й рефлюкс турбує, не варто міняти марки суміші кожні кілька днів. Так складно зрозуміти, що саме допомогло, а травлення малюка може реагувати на часті зміни.

Лікар може порадити пробний перехід на антирефлюксну суміш або, якщо є підозра на алергію, на суміш із глибоким гідролізом білка. Звичайні «комфортні» суміші не є гіпоалергенними та можуть не допомогти дитині з алергією на білок коров’ячого молока.

Чи може причиною бути алергія на білок коров’ячого молока?

За різними оцінками, у 10-40% дітей із симптомами, схожими на рефлюкс, насправді може бути алергія на білок коров’ячого молока. Точні цифри відрізняються, адже прояви цих станів сильно перетинаються.

Про алергічну реакцію можуть свідчити й інші ознаки:

• екзема або стійкі висипання;
• кров чи слиз у випорожненнях;
• тривала діарея або закреп;
• виражений плач, схожий на кольки;
• постійне або сильне блювання;
• алергія, астма, екзема чи поліноз у близьких родичів.

Якщо ви годуєте грудьми, лікар може запропонувати виключити молочні продукти зі свого раціону на 2-4 тижні та спостерігати за станом дитини. Робити це варто під наглядом фахівця, щоб раціон залишався повноцінним, зокрема щодо кальцію та йоду.

Для дитини на суміші зазвичай рекомендують пробний перехід на суміш із глибоким гідролізом білка, а не на козяче молоко чи безлактозну суміш. Алергія виникає на білок, а не на лактозу. Чимало дітей, чутливих до білка коров’ячого молока, так само реагують на білки козячого та овечого молока.

Коли застосовують ліки від кислотного рефлюксу у немовлят?

Ліки іноді справді потрібні, але для більшості дітей, які просто зригують, це не перший крок.

Якщо зміна режиму годування та положення після їжі не дали результату, а в дитини є ознаки підтвердженого ГЕРХ, наприклад недостатній набір ваги, відмова від годування, запалення стравоходу або сильний біль, лікар може розглянути медикаментозне лікування. Це можуть бути антациди або препарати, що знижують кислотність, зокрема інгібітори протонної помпи.

Такі засоби можуть бути корисними в окремих випадках. Водночас дослідження вказують на ризики їхнього надмірного призначення дітям раннього віку. Вони не завжди полегшують звичайний плач, неспокій чи видимі зригування, якщо немає справжнього кислотозалежного захворювання. Пригнічення кислотності також може бути пов’язане з вищим ризиком деяких інфекцій.

Саме тому кислотний рефлюкс у немовлят лікують препаратами переважно за наявності чітких показань, а не лише тому, що дитина зригує молоко.

Якщо медикаменти призначили, запитайте лікаря:

• Який саме симптом ми намагаємося лікувати?
• Як довго потрібно давати препарат?
• За якими ознаками ми зрозуміємо, що він діє?
• Коли необхідно переглянути лікування або припинити його?

Коли потрібно звернутися по медичну допомогу негайно

Більшість способів полегшити рефлюкс прості та безпечні. Проте деякі симптоми потребують швидкої оцінки лікаря, бо можуть вказувати не на звичайне зригування, а на іншу проблему.

Терміново зверніться до лікаря або телефонуйте 103, якщо у дитини є:

• блювання зеленого, жовто-зеленого кольору або з кров’ю;
• кров у випорожненнях;
• блювання «фонтаном», особливо в маленької дитини;
• здутий або болючий живіт;
• підвищена температура у немовляти до трьох місяців;
• ознаки зневоднення: дуже мало мокрих підгузків, сухість у роті, незвична сонливість;
• утруднене дихання, посиніння губ, епізоди поперхування чи зупинки дихання;
• повторне сильне блювання разом із поганим набором ваги;
• різка млявість або стан, коли дитину важко розбудити.

Довіряйте й власним відчуттям. Ви найкраще знаєте звичну поведінку своєї дитини. Якщо щось здається не таким, як завжди, цілком нормально попросити про допомогу.

Головне, що варто пам’ятати

Рефлюкс може бути брудним, виснажливим і дратівливим етапом батьківства. Та в більшості випадків це нормальна частина дозрівання організму. Дитину, яка зригує, але добре їсть, набирає вагу й почувається комфортно, не потрібно «лікувати» лише через плями на одязі.

Намагайтеся годувати без поспіху, тримайте малюка вертикально після їжі, коли він не спить, використовуйте повільне годування з пляшечки за потреби та дотримуйтеся безпечного сну на рівній, вільній поверхні. Якщо є біль, відмова від їжі, поганий набір ваги, проблеми з диханням або підозра на алергію, зверніться до медичного фахівця.

Для більшості родин відповідь на питання, чому немовля відригує і коли це припиниться, доволі заспокійлива: травна система дозріє, і ситуація поступово покращиться. І одного дня, зазвичай швидше, ніж здається о третій ночі, марлеві пелюшки перестануть бути найуживанішою річчю у вашому домі.